Що дорожче для батька?

    Нажаль, цього питання  не задали автори статті “Любимый ребенок: "Свидетели Иеговы" дороже мне, чем мой папа" білоруського агентсва TUT.BY. На фоні збірки станадартних журналістських кліше , якими описують  свідків Єгови, це  питання не могло прийти до голови журналістів, натомість  таке  питання виникає у  неупередженого читача. В  статті  я знайшов  лише одну цінну думку – заклик до критичного мислення, яке справді не обхідне при читанні подібних матеріалів. Хоча думка про те, що журнілсти , які готують подібні матеріали мають совість, у багатьох викличе скептичну  посмішку, все ж хочеться вірити, що цей заклик є спробою пригнобленого сумління проявити себе. Що ж скористаемосб цим закликом  і  проаналізуемо статтю.

    Стаття  починаеться з висловлювання звинувачення простим жителем Мінська Михайла, що свідки Єгови зруйнували його сім’ю. Такі звинувачення лунають настільки часто, що частина громадян стала спрйимати постулат сектознавців, про небезепеку для сімї свідків Єгови, як аксіому. Не був винятком і герой статті. Ось його слова мовою оригіналу: “Я сразу понял: если она продолжит туда ходить, семья распадется, кое-что про эту организацию на тот момент я уже знал, Так и вышло...”.  Знав звідки? Ось вам яскравий  зразок того, як діють міфи десятиліттями плекані в суспільстві. Спитай  таку людину, чому вона так думає, відповіді не почуете, або почуетет. щось непевне типу – “А всі  так кажуть”. Звісно, що з такою “оптимістичною” установкую очікувати позитивного вирішення конфлікту неможливо. 

    Поширеним штампом сектознавців, є уявлення про те. що свідками Єгови стають люди з психологічними проблемаами, чи після емоційних потрясінь. Трагедія, емоційне потрясінян спраді може підштовхнути людину до пошуку змісту життя. Віднайти його людина може і в релігії. Це  спаведливо для всіх без винятку конфессій, і тут немає ніяких підстав говорити, що механізм приедання до громад свідків Єгови має якісь інші особливості. Тому  заява, що жінка стала свідком Єгови, тому, що у 15 років була очевидцем трагедії, звучить вкрай непериконливо. Трагея могла підштвохнути до пошуків, але важливо те хто дав дівчині відповіді, які її задовольнили.

     Дівчина вийшла заміж досить рано у  18 років, у шлюбі прожила 15 років. Судячи по всьому в сім’ї не було особливої довіри. Якщо людина впевнена у подружньому  партнері, впевнена, що її рішення  поважатимуть і враховуватимуть, вонан авряд чи буде приховувати той факт, що відвідуе зібрання свідків Єгови. Хоча свідки Єгови і не рекомендують поступати таким чином, дехто всеж ж вагається признатись, що спілкукеться із свідками, боячись нерозуміняння  та  осуду з боку  полдружнього партнера чи інших членів сім’ї. Як правило. таке приховування призводить до ще більшого ускладененя ситуації. Людина в цей період немає, а ні достатніх бібілйних знань, а ні дсовіду їх застосування, але є на хвилі ентузіазму. Те, що неофіти можуть діяти зовсім не так як приписують етичні приписи релігійної спільноти, те що вони схильні до непомроіркованої поведінки і створення конфліктів, загальновідоий  феномен. Є навіть православний жарт – коли жінка стає християнкою, її сім’я стае мучениками. Єдина відмінінсть у випадку із свідками Єгови, це реакція оточення  - якщо до людина приеднуеться  до традиційної релінігйної громади, це викликае повагу, позвитивну оцінку, якщо ж людина стае свідком Єгови, то їй доведеться терпіти насмішки, перешіптування за спиною, з жестовим супроводом, який вказуе на те що її вважають розумово неповноцінною. Іншою рисою нового зацікавленого, є захопоення новими знайомими і  ідделалізація членів громади, чим швидше людині пояснять, що вона мае справу з недосконалими людьми, які можуть робити помилики, тим краще людина адаптуетсья до стосунків з членами гроамади і може більш стримано реагувати на критику інших, чи себе.

         У ситуаціях, коли хтось змінюе релігію, адекватні православні чи католицькі священники, рекомендують не  вступати у суперечки с приводу віровчення. Те саме рекомендують свідки Єгови, -- подружнього партнера варто переконувати не стільки словами, скільки діями, показувати що застосування хрситиянських принципів робить жінку,чоловіка. сина , доньку  кращими. нажаль герої статі  поступили зовсім інакше: “Было такое, что мы садились за стол, она брала свою Библию, а я - Русской Православной Церкви, и мы начинали вместе читать, обращая внимание на расхождения, но все это приводило к скандалам.” Безглуздо, очевидно що ні одна сторона немала достаніх знань  і фаху для ведення такої дискусії, та й порівнювати  Синодальніий  переклад і Переклад Нового Світу, некоректно – вони виконані з використанням різних першоджерел, це принципово різні типи перекладів, та звичайні люди не враховують в подібній дсикусії можливість різних перекладацьких рішень. В даній ситуації більш мудро запросити для дискусії більш кваліфіковану людину, і ні в якому разі не перетворювати дискусію у війну компроматів. Взаемне поливання бурудом навряд чи зміцинть сім’ю, звісно, якщо партнери не страждають якимось  витонченими парафіліями.

      Незважаючи на те, що журналіст намагався приховати причини конфлікту, акцентуючи усю увагу  на свідках Єгови, все ж поступово ці причини, і риси особистості головного героя прчинають вимальвуватись більш чітко. Багато, що стає зрозуміло після цієї цитати, яка намій погляд є ключовою  у всій статті: “Запреты мужа ходить на собрания лишь разжигали в семье конфликты.  - Доходило до того, что мне приходилось закрывать двери, чтобы она не уходила. А как-то летом во время очередной ссоры она залезла на подоконник и сказала, что спрыгнет, если я ее не пущу. Я смог ее успокоить, после чего закрыл все замки.” Після цієї фрази на думку приходить образ Синьої Бороди. Чоловік явно є авторитарним, несхильний поважати чужу думку, схильний до насильства. Обмеження свободи дружини у такий спосіб є порушенням закону і може свідчити про прояви акцентуації харктеру або навіть психхопатію чоловіка. Не дивно, що жінка, яка терпіла фізичну і  словесну наругу була доведена до емоційного зриву. Зауважте. що чоловік говорить це журналісту.цілком спокіно. як про буденну річ, і це ніяк не коментуеться, не привертае нічиеї уваги.  Не дивно, що за таких умов сімейні насильники будуть процвітати, якщо можна на весь пострадянський  простір заявити, що знущаешся над дружиною, і ніхто на це не відреагує. Далі дружину звинувачують у невиконані обвзяків і занедбуванні виховання дитини, проте ніяких доказів не наводиться. Жінка над якою знущаються може стати апатичною і недбалою, проте свідки Єготи заохочують до сумлінного виконня сімейних обовзяків і виховання дітей. Свідчення людей, які особисто знають Вікторію, харкатеризують її як розумну, вдмуливу жінку, яка кілька раз вдень дзвонила дитині. Навряд чи чоловік пробував зрозуміти погляди дружини, всерйоз задумувався над тим, що вона відчуває. “ Согласно их учению, жить нам осталось совсем немного, поэтому вот вам вера, а деньги, мол, приносите на пожертвования.” Ше одне типовий штамп,  подібного тверження ви не почуете від жодного свідка Єгови, які хоч і вірять що незабаром станеться Армаггедон, не вимагають обвоязкових пожертв. 

       Звісно, що такі стсоунки в сім”ї завершились розлчученням. І ось тепер батько згадує  про дитину. Суд, згідно стандартної практики, залишив дочку з матір’ю. Як правило, такі рішення викликають у чоловіків, з характером нашого героя, почутття гніву, образи. бажання будь-якою ціною настояти на своему. Все це приховуеться гарними словами про любов до дитини, хоча вона розглядаеться, головним чином як трофей. “Я дочери сказал, что запрещаю ей посещать собрания, объяснил, что если она будет туда ходить, то мы перестанем с ней общаться”. Який  нормальний. люблячий  батько буде гворити з дитиною в такому дусі? Як дитина буде ставитись до батька, для якого заборони, погрози, шантаж є нормальними речами? Пітвердження своїх висновків я знайшов у  коментарях до статті. Ось, що пише  очевидець: “Так вот этот Михаил, видать, и тряс её изо всех сил. Как-то лично видел как он свою жену своими огромными ручищами (а мужик он не слабый) в шею из места собрания выталкивал. Не удивительно, что она от такого ушла. Даже ребенок от него отказался. Думаю, что не в психике ребенка и жены дело. В действиях Михаила прослеживается параноидальное желание навредить этой организации. А желание это подогревается слухами и подобными статьями”. Можна звісно статвити під сумнів правдивість коментарів, але вони принаймі корелють із висновками, які можна зробити, прочитавши статтю. Один з коментаторів дав вичерпну харарктеристику як батька, так і  усії ситуації, додавши подробиці, які журналіст безсовістно приховав: " Інший  коментатор дає повну і вичрерпну характеристику батьку і усій ситуації: "Я хорошо знаком с описанной в статье ситуацией. В статье упущено много фактов. Как вам например, такой, что Михаил ТРИЖДЫ судимый, или то, что Михаил НЕОДНОКРАТНО избивал как свою бывшую жену, так и свою дочку. Позже он ушел жить к другой женщине. Это и было основной причиной развода, а не секта. Этот человек настоящий параноик. Кажется, ему хорошо, когда другим плохо. Например, он пытается добиться увольнения с работы своей бывшей жены, а также до кучи и учительницы своей дочки (она-то здесь причем). Недавно он при учителях в школе побил свою дочь. В статье написано правильно, что суд длился год, где Михаил всеми правдами и неправдами пытался убедить суд, что мать - страшно плохая, а он - просто золотой отец для дочери. Ан не получилось, дочку оставили с матерью. После развода, кстати, этот самый лучший папа не дал дочери ни рубля, так что мать обратилась в суд для взыскания с него алиментов, но он заявил или лучше сказать соврал, что получает лишь минимум - 1 млн. рублей. О том, что живет он на съемной квартире, за которую платить энную сумму долларов наш герой скромно умолчал". То  чого ж дивуватись, що дитина в сім’ї якої нарешті припиналась тиранія з боку батька, яка знайшла друзів серед однолітків в християському зборі, яка спілкуеться із спокійними, приємними людьми напише (яв виявилось, дитина не написала сама, а вибрала один із запропонованим батьком варіантів) своему рідному батькові: “Я... Елизавета... не желаю общаться со своим папой... потому что хочу посещать собрание "Свидетелей Иеговы", так как "Свидетели Иеговы" дороже мне, чем мой папа. 15.10.2012”. Хто  в цьому  винен, свідки Єгови чи дії батька? Нажаль такі люди не розуміють, що якщо любиш свою дитину. стареашся створити її комфортні умови в сім ї, ставишся до її матері, як до людини, особистості, а не лише як до статевого партнера та кухонного комбайна.

    З приводу ції записки один з коментаторів оприлюднив  таке повідомлення: " з форума на одноклассниках "михаил ракович 22:38 О написанном Лизой, Лиза сделала выбор сама, писала тоже сама, я только предложил варианты текста, если ей дороже папа, то текст один...., если ей дороже секта, то текст другой...... Дома она была одна, а листик скинула с балкона, если ей в тексте, что то не нравилось она это меняла....".... Миша, Может надо просто любить ребенка, а не ставить ему условия, папа дал два варианта текста ставил условия, дарил подарки, отбирал подарки, а Лиза не игрушка, она живой человек. Ребенок просто наверно хочет чтобы его оставили в покое" 

   Батька дратує, що його дочка приймае участь у проповідницькій  діяльності на рівні з дорослими (що є явним перебільшенням), проте, що тут протизаконного окрім того що йому особисто це не до вподоби ні він ні журанілсти не пояснюють. На мій погляд участь  у  проповідницьікій діляьнсті лише покращить розумовий розвиток дитини, сприятиме розвитку комунікативних навичок, вмінню слухати співбесідника, тактовно, вічливо відповідати і т. д. Можливо в майбутньому я присвячу  питанню проповіді дітей одну  з наступних статей. Звісно якщо використовувати відповідним чином забарвлену лексику будь які дії можна описати як зловіщі і небезпечні. До прикладу в в православній церкві діти повинні приймати участь в літургії, стояти кілька годин в натовпі і слухати незрозумілий їм співи, монотонне читання, і т. д., також дітям дводится  розповідати про свої гріхи  сторонній людині – священнику, прчиому відбуватется це  в ізольованому приміщенні і без пристутності  батьків. І  писати в такому ж дусі  про цілком номральні і безпечні речі можна довго, але я сподіваюсь читачі вже зрозуміли , що я хотів донести. 

    

    Таких людей, як цей нещастний батько, нажаль дуже багато. Коли  вони об’єднуються  то замість взаемної допомоги вони лише переконують один одного в правильності свої дій і вчинків, тим самим лише погіршуючи ситуацію в свої сімях. Але подібні клуби садомазохістів , часто стоврються  при церквах і підтримуються ними. А винними у розпаді сімей, в очах суспільства, залишаються свідки Єгови.

     Не залишився осторонь конфлікту Білоруський Екзархат Московської Патріархії Білоруська Православна церква, замість  адекватних рекомендацій як діяти, які іноді можуть дати священники, відповіли типово по православному – обрехали. і підлили масла в вогонь. Зсилка. Свідки Єгови ніколи і ні заяких обставин не заявляли що мають благсоловення. від цієї організації. Не відповідають дійсності, і могли поглибити конфлікт, твреження. що свідки Єгови  негативно впливають на духовну, та інші сфери життя людини (Блискуче. не розібравшись, не поспілкувавшись особисто підкріпили і без того хворобливу поведінку батька). Щодо того, чи є упущенням державна реестарція свідків Єгови чи ні  стосується це тільки компетентних органів, і церква взагалі не вправі втручастись  у  подібні питання,  осокільки цим самим порушує Конституцію. Не кращою була відповідь представника Католицької церкви. Зсилка. Схоже на те, що представники цих організацій вважають, що якщо людина називає себе християнином, то цим самим обовязково ассоціює себе з ними, хоча це виглядае абсурдно. Позбавленою конкретики так  корисних рекомендацій, була і відповідь психолога.

         Отже, надати якісну допомогу релігійно-розділеним сім’ям практично ніхто не може, а от бажаючих своїм втручанням? ускладнити ситуацію скільки завгодно. Можливо допомогти міг хороший  сімейний  психолог, який оцініював би ситуацію об’єктвино і розумів би, що конфлікт, повязаний  із зміною релігії членом сім ї, є виявом більш глибоких сімейних проблем, які потребують серйозної психотерапевтичної корекції. Сподіваюсь, що такі спеціалісти є. і буду радий  якщо вони погодятся поділитись своїми рекомендаціями у цьому блозі.